Історія храму

Кафедральний Собор ікони Касперівської Божої Матері — одна з найцікавіших та мальовничих споруд міста. Вона присвячена Чудотворному образу Касперівської ікони Божої Матері — найбільш шанованому та улюбленому на півдні України. Цю ікону було завезено до Овидіопільського повіту Херсонської губернії наприкінці XVI ст. з Трансільванії.

У 1840 році ікона оновилася й прославилась багатьма дивами. На думку місцевих жителів, ікона врятувала Одесу та інші південні міста від ворожого нападу під час облоги Севастополя (Кримська війна 1853-1855 рр). А коли загроза для міста Миколаєва минула, то у мешканців міста з’явилася думка про побудову нового храму. Під приводом купця Костянтина Соболева було створено комітет, у склад якого ввійшли протоієрей Іоан Станіславський, Миколаївський поліцмейстер майор М. Коробчевський, почесний громадянин Федір Киревський, міський архітектор штабс-капітан Козаков, полковник Плетньов та надвірний радник Павлов. На цих людей покладався збір, облік пожертв, а також нагляд за будівництвом та вибір місця для нового храму. Автором проекту був архітектор Ф. Еппінгер.

Але після закінчення Кримської війни побудова храму відклалася і тільки у 1872 р. на місці не збудованої церкви зводять мурований Касперівський Молитовний дім.

До будівництва храму повернулися у травні 1904 р. Міська Дума надала початкові кошти і святкове закладення церкви відбулося на розі вулиць Садової та Одеської (суч.назва Потьомкінська). Храм почали зводити, але є думка, що не по проекту Ф. Еппінгера, а використовуючи «руський стиль», який став офіційним стилем церковного будівництва у 1880-1890-х рр. З початком російсько-японської війни й браком коштів будівництво церкви розтяглось більш як на десятиріччя. Споруду довели до кінця й церкву освятили у 1908 році, але окремі роботи продовжувалися до 1915 р.

Служба у храмі правилася до 1934 року, а потім церкву за рішенням облвиконкому передали у розпорядження заводу ім. “61 Комунара”. З 1934 по 1941 рр. тут працював клуб. У 1942-1946 рр. споруду знову було перероблено на храм. З 1947 р. нижні приміщення церкви здають в оренду під склад міському універмагу, а із січня 1949 року облвиконком приймає рішення про ліквідацію храму і повертає приміщення заводу ім. “61 Комунара” під клуб.

І тільки 12 листопада 1993 року храм повернули віруючим, громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Усю історію побудови храму можна поділити на три основні етапи:

  1. 1904–1908 рр. — зведено основний об’єм;
  2. 1909–1915 рр. — зведено дзвіницю та завершено внутрішнє опорядження;
  3. 1916–1917 рр. — поставлено огорожу, добудовано південний портик.

Зараз активно ведуться роботи з реставрації храму. Скоро прийде час і Собор знову засяє красою. Він завжди буде вражати своєю величчю всіх віруючих та жителів міста.

фото храму фото храму фото храму фото храмуфото храму фото храму фото храму Кафедральний собор Кафедральний собор Кафедральний собор Кафедральний собор