Слово артос перекладається із грецької як “квасний хліб” – спільний для усіх членів Церкви освячений хліб, інакше – просфора всезагальна. Артос впродовж цілого Світлого тижня займає в храмі найвидніше місце, разом з іконою Воскресіння Господнього і, під час завершення великодніх урочистостей, роздається вірним. Вживання артоса починається вже з самого початку християнства. На сороковий день після Воскресіння Господь Ісус Христос вознісся на Небо. Учні та послідовники Христові знаходили розраду в молитовних спогадах про Господа, вони пригадували кожне Його слово, кожний крок і кожну дію. Коли сходилися на спільну молитву, вони, згадуючи Таємну Вечерю, причащалися Тіла і Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб.
Наслідувати апостолів, перші пастирі Церкви постановили на свято Воскресіння Христового клали в храмі хліб, ніби як видиму подобу того, що Спаситель, який постраждав за нас зробився для нас істинним хлібом життя.
На артосі зображений хрест, але немає Розп’ятого – як ознака перемоги Христової над смертю, або зображення Воскресіння Христового.
З артосом пов’язаний і давній церковний переказ, що апостоли залишали за столом частину хліба, частку Пречистої Матері Господа як нагадування постійного спілкування з Нею, та після трапези благоговійно ділили цю частину між собою. В монастирях цей звичай має назву Чин Панагії, тобто спогад про Всесвятійшу Матір Господа. У парафіяльних церквах цей хліб Богоматері згадується раз на рік у зв’язку з роздробленням артоса.
Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою і кадінням у перший день Святого Великодня на Літургії після заамвонної молитви. Артос покладається на солеї, навпроти Царських Врат, на приготовленому столі чи аналої. Після освячення артоса аналой з артосом ставлять на солеї перед образом Спасителя, де артос перебуває протягом всієї Святої седмиці. Його зберігають у храмі цілу Світлу седмицю на аналої перед іконостасом. В усі дні святкового тижня після закінчення Літургії з артосом урочисто відбувається хресний хід навколо храму. У Світлу суботу після заамвонної молитви читається молитва на роздроблення артоса, артос роздрібнюється, і наприкінці Літургії при цілуванні Хреста роздається народові як святиня.